Nazovni.Rebuild цей напрямок ми присвячуємо проєктам відбудови громад та пошуку рішень направлених на повернення українців до дому.
Місія напрямку:
Напрацювання та реалізація рішень, що наповнять наші маленькі та великі громади людьми та створять якісні умови для повернення українців додому, адже саме люди є рушійною силою нашої Перемоги, ключовою цінністю для країни та передумовою процвітання нашої землі в майбутньому.
Наша мета:
Розробка рекомендацій щодо державної стратегії повернення громадян. Наша країна зустрілася з масштабною міграцією через війну, Україну покинуло 5,6-6,7 млн громадян, що стало жахливим демографічним, соціальним, культурним та економічним ударом для нашої держави.
Станом на кінець червня 2023 року за кордоном через війну перебуває 5,6–6,7 млн українців. Переважна більшість біженців – це жінки (найбільшою є частка жінок у віці 35–49 років – 18%) та діти.
Згідно з даними Європейської служби статистики, станом на травень 2023 року, найбільша частка українських біженців перебуває в Німеччині (27%) та Польщі (24%). Значна частка українських біженців втратила велику частину своїх доходів після початку повномасштабного вторгнення.
Виходячи з міжнародного досвіду, ключовими чинниками у поверненні біженців додому після завершення конфлікту є безпека; наявність житла, куди можна повернутися; можливість заробляти на життя; порівняння загальних умов життя вдома та в країні їхнього перебування.
Згідно з опитуванням Info Sapiens на замовлення ЦЕС, переважна кількість українців (63%), які зараз перебувають за кордоном, планують повернутися до України. Проте ми не впевнені, що всі вони насправді повернуться. Насамперед, що довше триватиме війна, то більше українців адаптуються до життя за кордоном. Крім цього, деякі українці (6,8%) вважають, що перспективи для їхніх дітей є кращими за кордоном.
Також люди, які виїхали із зони бойових дій, можуть не мати куди повертатися. Тож їхнє повернення залежатиме від того, як швидко відбудовуватимуть їхні регіони або ж чи надаватимуть їм підтримку для переїзду в інші регіони України.
Також, за регресійним аналізом факторів, які корелюють із поверненням українських біженців, ми бачимо, що поточний статус зайнятості є важливим чинником. Менш схильними до повернення є студенти іноземних навчальних закладів (на 68% менш схильні, ніж респонденти, які не є студентами) та люди, що не працюють, але активно шукають роботу (на 45%, ніж ті, що не працюють і не шукають).
Це може бути пов’язано з адаптацією до життя країни перебування та перспективами майбутнього. До того ж, значущим виявився вплив доходу: люди з високим доходом до війни більш схильні до повернення, тоді як ті, які мають високий рівень доходу зараз, – менш схильні.
За допомогою кластерного аналізу було відокремлено чотири групи біженців. Перша група (25% від усіх біженців) – це класичні біженці: переважно жінки середнього віку з дітьми, які виїхали до Польщі. Вони не є дуже адаптованими до життя за кордоном, оскільки 41% українців з цієї групи ніколи раніше не були за кордоном. До того ж, вони переважно жили в населених пунктах, які перебували поза зоною бойових дій, але потерпали від ракетних обстрілів (Центральна та Західна Україна, а також Одеська область). Відповідно, основною причиною виїзду за кордон були побоювання за власну безпеку.
Друга група (29% від усіх біженців) – це квазітрудові мігранти, які виїхали за кордон не тільки через війну, а й для роботи. Вони є найбільш адаптованими до життя за кордоном, оскільки 25% людей цієї групи вже мали досвід роботи за кордоном. Також для цієї групи зовнішні фактори – як бойові дії, так і політика української держави – найменше впливатимуть на їхнє рішення щодо повернення до України.
Третя група (29% від усіх біженців) – це професіонали, особи, які переважно працюють за спеціальністю та менш готові працювати не за нею. Також до війни вони часто мали власний бізнес. Ця група є більш лояльною до України та частіше, ніж інші, планує повернутися в Україну.
Четверта група (16% від усіх біженців) – це люди із зони бойових дій, українці, які найбільше постраждали від війни. Люди з цього сегменту найбільш готові робити кроки для адаптації за кордоном. Водночас вони також висловлюють найбільшу готовність до повернення в інший регіон України, якщо повернутися до їхнього рідного буде неможливо. Їхнє рішення щодо повернення залежатиме від створених умов для цього.
Розраховуючи, за різними сценаріями за кордоном можуть залишитись від 1,3 млн до 3,3 млн українців. Це на 0,4–0,6 млн осіб більше, ніж ми розраховували станом на грудень 2022 року. Така зміна є наслідком довшої тривалості воєнних дій та подальшої адаптації біженців до життя за кордоном. Неповернення українців матиме суттєвий вплив на українську економіку, яка може втратити від 2,7% до 6,9% свого ВВП щороку.
Наша команда, використовуючи передові дослідження в темі репатріації та відштовхуючись від досвіду країн, які зіштовхнулися з даною проблемою, таких як Хорватія, Косово, Боснія і Герцеговина та Ізраїль, працює над створенням практичних та дієвих рекомендацій щодо програм державної стратегії повернення громадян України, які також можуть бути використані на рівні громад задля напрацювання стратегій розвитку та планів відбудови окрем
- При підготовці даного матеріалу використано дані ЦЕС https://ces.org.ua/refugees-from-ukraine-ukr-final-report/